Шкільні оцінки - одне з наймасовіших джерел нервових переживань, з яких
можуть вирости цілком дорослі проблеми: занижена самооцінка, комплекс провини і
т.д. Якщо не розділяти поняття оцінки і самооцінки, виникають проблеми.
Самооцінка - це оцінка особистістю себе, своїх можливостей, якостей і місця
серед інших людей.
Важливо себе оцінювати самій і не завжди власна оцінка повинна співпадати з
оцінкою вчителя. Адже вчитель теж людина, а людям, як відомо, властиво
помилятися.
Шкільна оцінка, по-перше, повинна бути прозорою, тобто учнь завжди повинен
розуміти, чому поставили три, десять або дванадцять балів. Ідеально, коли
школяр сам виносить вердикт своїй роботі без участі дорослого. По-друге, оцінки
повинні сприйматися як спільний результат роботи вчителя та учня. Не «ти зробив
погано», а «ми з тобою щось недопрацювали». І нарешті, третій пункт: оцінка
повинна оцінювати не особистість людини, а лише конкретні дії.
Необхідно змінити ставлення до оцінок в сім'ї. Типова ситуація, коли у дитини,
що приходить додому зі школи, батьки запитують: «Що отримала?». Зверніть увагу:
не задають запитання «Чого навчилась?», «Що нового дізналась?». Але ж саме це
важливо.
