Питання, з ким із батьків залишиться дитина після розлучення, аж ніяк не нове. За даними статистики, в Україні близько 47% дітей виховуються у неповних сім'ях. Станом на 2010 рік, в Україні 6,9 млн. сімей виховують неповнолітніх дітей, з них 2,3 млн. - неповні сім'ї, де діти виховуються одним із батьків, частіше матір'ю. При рівності батьків перед законом України, суд найчастіше залишає дитину у матері. І мати, і батько можуть порізно успішно виростити і виховати дитину. Разом з тим абсолютна більшість неповних сімей в нашій країні - це сім'ї, що складаються з матерів і дітей. Останні 5-7 років в Україні зростає кількість та одиноких батьків, які виховують дітей самотужки.
Досвід надання психологічної допомоги сім'ям розлучених батьків свідчить про те, що, як правило, спроби самотнього батька бути одночасно матір'ю і батьком для своєї дитини виявляються невдалими. Людина все одно залишається тільки чоловіком чи жінкою, матір'ю або батьком.
Особливо сильний вплив розлучення має на дітей у віці до 6 років. Це посилюється тим, що саме матері маленьких дітей стикаються з найбільшим числом труднощів.
Діти у віці 3,5 - 6 років після розлучення батьків часто відчувають сильне почуття провини і самоприниження. Діти у віці 7-8 років частіше переживають почуття злості й образи, особливо на батька. У 10 - 11 років діти відчувають себе замкнутими, скривдженими, сердяться на батьків, соромляться своїх сімейних проблем.
Тільки у віці 13-18 років, відчуваючи почуття втрати, образи, підлітки все ж таки виявляються здатними адекватно уявити собі причини і наслідки розлучення, якість своїх відносин з кожним з батьків.
Діти, котрі виросли в неповних сім'ях, гірше підготовлені до сімейного життя, вони частіше уникають шлюбних відносин, більш схильні до розлучень. Юнаки та дівчата з неповних сімей в цілому менше цілеспрямовані, ініціативні, врівноважені. У них важче розвивається здатність до співчуття, до управління своєю поведінкою. Хлопчики, що росли без батька, як правило засвоюють "жіночий" (феміністичний) тип поведінки або в них формується перекручене явлення про чоловічу поведінку як агресивну, грубу, різку та жорстоку. Згодом їм складніше якісно виконувати батьківські обов'язки. У дівчат з неповних сімей, які вийшли заміж, менше шансів адекватно розуміти своїх чоловіків та синів, тобто виконувати роль дружини і матері в традиційному розумінні цих ролей.
Батькам варто звернути свою увагу на те, що абсолютна більшість дітей пристрасно бажають мати обох батьків. Багато дітей живуть надією на те, що їх батьки знову будуть разом. Дитині в даній ситуації можна порадити бути відкритою, не замкнеться у собі, йти на контакт, бути слухняним та терплячим. Можливо, потрібно буде якийсь час для того, щоб змиритися з думкою про розлучення батьків. Дитина, весь цей час має бути поряд і підтримувати батьків.
Діти - це наша старість.
Правильне виховання - це наша
щаслива старість,
Правильне виховання - це наша
щаслива старість,
погане виховання - це майбутнє горе,
це наші сльози, це наша провина
перед іншими людьми, перед усією країною.
це наші сльози, це наша провина
перед іншими людьми, перед усією країною.
А.С. Макаренко
